Пієлонефрит — запальне захворювання нирок, при якому уражаються ниркова миска, чашечки та тканина нирки (паренхіма). Найчастіше причиною розвитку запалення є бактеріальна інфекція, яка потрапляє до нирок через сечовивідні шляхи або кровотік.

Нирки виконують важливу функцію очищення крові, виведення продуктів обміну та підтримання водно-сольового балансу організму. Тому запальний процес у нирковій тканині потребує своєчасної діагностики та лікування.

Пієлонефрит може виникати у людей різного віку, але частіше зустрічається у жінок через анатомічні особливості сечовидільної системи. Захворювання може мати гострий перебіг або переходити у хронічну форму з періодичними загостреннями.

Причини виникнення пієлонефриту

Основною причиною пієлонефриту є потрапляння бактерій у нирки. Найчастіші збудники:

🔹 кишкова паличка;

🔹 ентерококи;

🔹 стафілококи;

🔹 інші бактерії, що викликають інфекції сечових шляхів.

Інфекція може потрапити до нирок:

🔹 висхідним шляхом — через сечівник, сечовий міхур та сечоводи;

🔹 гематогенним шляхом — через кров з інших осередків інфекції в організмі.

Фактори, які підвищують ризик розвитку пієлонефриту:

📌 цистит та інші інфекції сечовивідних шляхів;

📌 порушення відтоку сечі;

📌 сечокам’яна хвороба;

📌 збільшення передміхурової залози у чоловіків;

📌 вроджені аномалії розвитку сечової системи;

📌 переохолодження;

📌 зниження імунного захисту;

📌 цукровий діабет;

📌 вагітність.

Різновиди пієлонефриту

➡️ За характером перебігу захворювання поділяють на:

🔹 Гострий пієлонефрит. Розвивається раптово та характеризується вираженим запальним процесом у нирках. Часто супроводжується високою температурою, болем та загальним погіршенням стану.

🔹 Хронічний пієлонефрит. Форма захворювання, при якій запальний процес триває довго або періодично загострюється. З часом може призводити до структурних змін ниркової тканини.

➡️ За походженням виділяють:

🔹 Первинний пієлонефрит — виникає без виражених порушень відтоку сечі.

🔹 Вторинний пієлонефрит — розвивається на фоні інших захворювань сечовидільної системи, які ускладнюють відтік сечі (наприклад, камені, звуження сечових шляхів).

Симптоми пієлонефриту

Прояви захворювання залежать від форми та тяжкості перебігу. Основні симптоми гострого пієлонефриту:

📌 підвищення температури тіла;

📌 озноб;

📌 слабкість, загальне нездужання;

📌 біль у попереку з одного або обох боків;

📌 нудота, іноді блювання;

📌 часте або болісне сечовипускання;

📌 помутніння сечі, зміна її запаху.

При хронічному пієлонефриті симптоми можуть бути менш вираженими:

📌 періодичний біль у ділянці нирок;

📌 швидка втомлюваність;

📌 незначне підвищення температури;

📌 дискомфорт під час сечовипускання;

📌 повторні загострення інфекції.

Чим небезпечний пієлонефрит?

За відсутності лікування пієлонефрит може призвести до серйозних ускладнень:

🔹 утворення гнійника (абсцесу) нирки;

🔹 поширення інфекції у кров (сепсис);

🔹 рубцювання ниркової тканини;

🔹 хронічної ниркової недостатності;

🔹 підвищення артеріального тиску через ураження нирок.

Особливо небезпечним є хронічний перебіг захворювання, оскільки поступове пошкодження ниркової тканини може тривалий час залишатися непомітним.

Діагностика пієлонефриту

Діагностика проводиться лікарем-урологом та включає оцінку симптомів і комплексне обстеження. Під час консультації лікар:

➡️ аналізує скарги пацієнта;

➡️ оцінює симптоми;

➡️ проводить огляд;

➡️ визначає можливі фактори ризику.

Для підтвердження діагнозу можуть призначатися додаткові обстеження.

Лікування патології 

Тактика лікування залежить від форми захворювання, причини виникнення та стану пацієнта. Основним методом лікування бактеріального пієлонефриту є антибактеріальна терапія. Лікування може включати:

📌 антибіотики з урахуванням результатів аналізів;

📌 протизапальні та жарознижувальні препарати;

📌 достатній питний режим (якщо немає обмежень);

📌 корекцію порушень відтоку сечі;

лікування супутніх захворювань.

При вторинному пієлонефриті важливо усунути причину, яка перешкоджає нормальному відтоку сечі. Наприклад, при сечокам’яній хворобі або інших урологічних проблемах може знадобитися додаткове хірургічне лікування. У випадках ускладненого перебігу захворювання може знадобитися госпіталізація та проведення спеціалізованого лікування.

Профілактика пієлонефриту

Для зниження ризику розвитку захворювання рекомендується:

✅ своєчасно лікувати цистит та інші інфекції сечових шляхів;

✅ не затримувати сечовипускання надовго;

✅ дотримуватися правил інтимної гігієни;

✅ уникати переохолодження;

✅ підтримувати достатній питний режим;

✅ регулярно проходити обстеження при наявності урологічних захворювань.

Пієлонефрит — це захворювання, яке потребує своєчасного лікування, оскільки запальний процес може впливати на функцію нирок. Правильна діагностика та підібрана терапія допомагають уникнути ускладнень і зберегти здоров’я сечовидільної системи.