Параректальна нориця (також анальна  нориця або нориця прямої кишки) — це патологічний канал, який утворюється між прямою кишкою або анальним каналом та шкірою навколо ануса. Через цей канал можуть виділятися гній, слиз або кров’янисті виділення. У більшості випадків захворювання є ускладненням гострого парапроктиту — гнійного запалення тканин навколо прямої кишки. Без лікування нориця не зникає самостійно і може переходити у хронічну форму.

Симптоми параректальної нориці

Вони можуть відрізнятися залежно від типу та складності нориці. Найпоширеніші ознаки:

🔹 отвір або невелика ранка біля анального отвору;

🔹 гнійні або слизові виділення з норицевого ходу;

🔹 біль або дискомфорт у ділянці ануса;

🔹 почервоніння та подразнення шкіри;

🔹 свербіж або печіння;

🔹 періодичне підвищення температури;

🔹 посилення болю під час сидіння або дефекації.

Іноді симптоми можуть тимчасово зменшуватися, коли гній відтікає через норицевий канал. Однак це не означає одужання — запальний процес продовжує розвиватися.

Причини виникнення

Основна причина формування параректальної нориці — перенесений парапроктит, коли після гнійного запалення формується постійний норицевий канал. Інші можливі причини:

📌 інфекція анальних залоз;

📌 травми аноректальної ділянки;

📌 ускладнення після операцій на прямій кишці;

📌 хронічні запальні захворювання кишечника;

📌 інфекційні процеси в ділянці прямої кишки.

У результаті формується хронічний канал, який підтримує запалення в тканинах.

Чим небезпечна параректальна нориця?

Якщо норицю не лікувати, можуть виникнути ускладнення:

🔸 повторні гнійні абсцеси;

🔸 поширення запалення на навколишні тканини;

🔸 формування складних і розгалужених норицевих ходів;

🔸 деформація анального каналу;

🔸 порушення роботи анального сфінктера;

🔸 хронічний біль та дискомфорт.

Тривале існування нориці може значно погіршувати якість життя та потребує обов’язкового лікування.

Класифікація параректальних нориць

У проктології нориці класифікують залежно від їхнього розташування відносно анального сфінктера:

➡️ Інтерсфінктерні нориці. Розташовані між внутрішнім і зовнішнім сфінктером.

➡️ Транссфінктерні нориці. Проходять через м’язи сфінктера та відкриваються на шкірі навколо ануса.

➡️ Супрасфінктерні нориці. Проходять над сфінктером і мають складніший хід.

➡️ Екстрасфінктерні нориці. Розташовані поза сфінктерним апаратом і часто пов’язані з тяжкими запальними процесами.

Також нориці можуть бути:

🔹 повними — мають внутрішній і зовнішній отвір;

🔹 неповними — мають лише один отвір.

Діагностика

Для підтвердження діагнозу проктолог проводить комплексне обстеження:

▫️ консультацію та огляд лікаря;

▫️ аноскопію або ректоскопію;

▫️ ультразвукове дослідження;

▫️ МРТ малого таза (при складних норицях).

Діагностика допомагає визначити тип нориці, її розташування та оптимальний метод лікування.

Лікування параректальної нориці

Консервативна терапія може тимчасово зменшити запалення, але повністю вилікувати норицю можна лише хірургічним шляхом. Основна мета лікування:

➡️ видалення норицевого ходу;

➡️ усунення джерела інфекції;

➡️ збереження функції анального сфінктера.

Хірургічне лікування параректальної нориці

Тип операції залежить від складності та розташування нориці. Найпоширеніші методи лікування:

✅ Фістулотомія — розсічення норицевого ходу з подальшим природним загоєнням тканин.

✅ Фістулектомія — повне хірургічне висічення нориці.

✅ Встановлення сетона — спеціального дренажу або нитки, який допомагає поступово усунути норицю без пошкодження сфінктера.

Відновлення після операції

Після хірургічного лікування пацієнту рекомендують:

➡️ ретельну гігієну аноректальної ділянки;

➡️ протизапальну терапію;

➡️ контроль у лікаря-проктолога;

➡️ дотримання дієти для нормалізації випорожнення.

Зазвичай період відновлення залежить від складності операції та індивідуальних особливостей організму.

При появі болю, гнійних виділень або утворення біля анального отвору варто звернутися до проктолога. Своєчасна діагностика та лікування допомагають уникнути ускладнень і швидко повернутися до нормального життя.